З нагоди міжнародного Дня рідної мови у ДНЗ "Дзвіночок" м. Старий Самбір у старшій групі "Калинонька" разом з музкерівником Капанайко Л.Р. та вих. Івнів В.Й. та Гурин Р.В. відбулося чудове свято

22 лют. 2016
Ми – українці – велика родина, Мова і пісня у нас солов’їна. Квітне в садочках червона калина, Рідна земля для нас всіх Україна.

 

«Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним. Як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім’ям родини.

Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не означає рідне слово – це людина без роду, племені»

(В.Сухомлинський)

 

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

Ведуча.

Прислухаймося: зранку й до вечора навколо нас звучить мова. Ось у сусідній кімнаті з кимось розмовляє мама, чути голос диктора по радіо чи телебаченню, з вулиці ледь чутні голоси людей. Там пташки виспівують, дерева про щось шепочуть. Кожний має свою мову.

 

Мову рідну, слово рідне

Має, дітки, кожний в світі.

З деревом говорить вітер,

З квіткою говорить квітка.

З пташкою щебече пташка,

Тиха річка – з озерцем.

Мову знати цю неважко.

Коли хоче того серце.

Ведуча.

Ми всі вже звикли, що завдяки мові можемо розуміти один одного.

А тепер припустимо на хвилинку, що мови нашої та й інших мов нема на землі. Якими б ми були? Яка це була б сумна картина, навіть уявити важко. Скрізь було б сумно і тихо.

Але люди винайшли мову. Мова допомогла людям порозумітися між собою, недарма ж говорять: «Треба знайти спільну мову».

Якщо раніше кожен сам повинен був додумуватися, як зробити ту чи іншу роботу, то сьогодні ми маємо найцінніший скарб – нашу мову, завдяки якій ми можемо навчити вас писати, читати, співати.

Наша мова належить до високорозвинених мов світу.

 

 Ой, яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкілля і як!

Є в ній ліс, лисочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс, ще й байрак.

Ведуча.

Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця – українська, вона ніжна, співуча, мелодійна.

Були такі часи, коли українцям заборонялося розмовляти, читати й писати рідною мовою. Не там десь – за морями – океанами, а на своїй землі. Та попри все зберіг наш народ мову, доніс з глибини віків до нас її багатство і велич.

В народу немає більшого скарбу, як його мова. Мова потребує постійного піклування. Кожен із нас повинен оберігати своє рідне слово. Тож вам малята, берегти і примножувати наш дорогоцінний скарб – рідну українську мову.

 

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,

У барвінки зодягайся, моє щире слово!

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.

Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,

Як з колиски дорогої мовоньку кохали.

 

 Від кого чує немовля перші теплі, лагідні слова рідною мовою?

Хто перший наспівує дитині колискову?

 

Коли вишня вбирається в біле вбрання і яблуня красується, неначе наречена – ми святкуємо День Матері. Як річка починається з малого джерельця, так і людина починається з материнського серця, з її любові і доброти.

Щасливий той дім, де мати співає над своєю дитинкою колискових.

 

Звучить колискова

 

Спи, моя радість, засни,

В долі вже згасли вогні.

Двері ніде не скриплять

Мишки в кубельці вже сплять.

В домі все стихло давно

Сплять вже пташки за вікном

Очки скоріше зімкни

Спи, моя радість, засни.

 

Батьківщина – це і наша рідна українська мова, це мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, наш садочок, рідне місто і наша з вами українська земля, бо ми тут народилися, тут живемо. І не треба заздрити, що десь там краще, а давайте разом робити так, щоб нам було добре на рідній землі.

 

«Український танець»

 

 Ось і закінчується наш вечір. Багато гарних слів ми почули про нашу українську мову, про рідну Україну.

 

Пройде час, ви станете дорослими. Мені б дуже хотілося, щоб любов до свого народу, до рідної мови, традицій, звичаїв ви пронесли через все життя, щоб ви любили свою Україну, де б не були, щоб жили щасливо і радісно у ріднім краї і ніколи не цурались української мови.

Бо ніхто не має права забувати

Своєї мови рідної ніде.

Як ті пісні, які співала мати

І як своє дитинство золоте.

Розквітай, прекрасна Україно,

Рідна земле, матінко моя,

Хай лунає мова солов’їна

Пісня неповторная твоя.